Кордони сонця: як одесити сприймають сучасне мистецтво

18 Фев 2020

У неділю, 16 лютого, одеські художники Ярослав Войцеховський та Кирило Бондаренко безкоштовно роздавали свої картини біля Воронцовской колонади. Захід викликав ажіотаж — за 30 полотнами вишукалася черга з понад 200 осіб. 

 

Цікаво, що ще місяць тому саме сучасне мистецтво стало темою для бурхливих обговорень у соціальних мережах. Тоді в парку Шевченка зліва від пам'ятника Невідомому матросу з'явився новий арт-об'єкт. Абстрактний монумент під назвою «Кордони сонця з краю степу» від відомого одеського художника Сергія Савченка встановили за рахунок Громадського бюджету. Розбираємося, в чому суть об'єкта, і чому через нього так вирували соцмережі.

 

Скульптура складається з чотирьох різнокольорових вертикалей з надзвичайно стійкого матеріалу — поліефірний композит (поліефірні смоли) з поліхромним розписом — стійкими до різних умов фарбами. Найвища з них досягає двох з половиною метрів.

 

Вертикалі стоять на білих бетонних підставках на тлі моря, неба і портових підйомних кранів. За словами автора, скульптури розташовані на перетині моря та степу і певною мірою символізують кордон між тисячолітньою культурою нашого степового простору та транзитною зоною моря. 

 

Сергій Савченко​ — одесит, народився в 1949 році і закінчив​ Одеське художнє училище ім. Грекова​. Входить до складу «Одеської групи» нонконформістів. Він є одним із засновників творчого об’єднання «Мамай» і заслуженим художником України.

 

Відомий своїм абстрактним мистецтвом, яке представляє експресію у поєднанні форми та кольору, а саме абстрактним експресіонізмом. Серед досягнень у Сергія 30 персональних виставок у різних музеях і галереях України та за кордоном, активна участь у великій кількості групових і всеукраїнських виставках.

 

 

Мене завжди турбувало питання структури мови, питання чистоти та виразності її звучання. В принципі, існує два типи мистецтва: мистецтво софійне, концептуальна основа якого у проведенні енергії Логосу, та мистецтво репортажу і психоаналізу. Мені імпонує перше. Колір у цьому контексті виступає як енергоносій Світла.
 

Окрім малярства та графіки, оскільки я ще й монументаліст, мене цікавила робота з простором. Органічною для мене стала ідея переведення експресії кольору у простір, за посередництвом носія. 

 

Спочатку носієм я вибрав природні форми, такі як висушені гарбузи (Таракуци), на яких я реалізовував свої формотворчі принципи, а потім придумав свою основу — вертикаль, яку я різьбив з дерева.


Таку конструкцію можна розширювати, звужувати, видовжувати. Вона свого роду безкінечна структура — контрформа, як природним формам пейзажу, так і конструкціям житлових та громадських будівель традиційної архітектури.


У даному випадку контраст певною мірою підсилює динаміку як пластичного образу, так і простору в якому він знаходиться… Одним з важливих компонентів проєкту є привнесення чистим кольором позитивну емоцію в таку зону відпочинку, як парк Шевченка, 

 

— розповідає сам художник. 

 

Вкладену автором задумку зрозуміли не всі. Художник пояснює, що абстрактне мистецтво, на відміну від реалістичного, оперує чистою метафорою, і у такий спосіб може обмежувати присутність «літературної канви». Тобто, візуальне мистецтво має свої, виключно йому притаманні, засоби виразності, і тому не так просто його перевести у звичну словесну форму.

 

Нерозуміння в інтернеті викликано, мені здається, байдужістю і лицемірством тих, хто оцінює,  — каже Вова Чегринець​куратор ​ Музею сучасного мистецтва Одеси — Усім би посміятися, усім би пожартувати — серйозно говорити про скульптуру мало кому цікаво.

 

На це вплинули і новинні ресурси, які задали тон розмови заголовками на кшталт «Ось такі скульптури збудували в парку Шевченка. Ми не розуміємо, що відбувається і на що це схоже» — і люди вже повторюють цю уїдливу оцінку.

 

Або ще популярний хід: відразу зробити акцент на вартості скульптури, тобто «дивіться, витрачають гроші». Напевно, правильніше було б ввести читачів в контекст, розповісти, хто такий Савченко і чим він займався останні 40 років. 

 

«Кордони сонця...» — переможець конкурсу «Місто скульптур»​. Усього на реалізацію всіх проєктів місто виділило 2 550 000 ₴, завдяки чому в Одесі з'явилися 13 нових арт-об'єктів. Саме на зведення скульптури Савченко витрачено 198 000₴ з ​Громадського бюджету, ще частину коштів художник доклав самостійно — якісні матеріали для сучасного художнього твору коштують дорого. 

 

Ініціативу реалізовують ще з 2017 року і скульптурна композиція​ Савченка — остання з цього проєкту. Крім неї встановили і лавки у вигляді книг Шевченка, і машинки біля Ланжерона, і численних котів по всьому місту.

 



Громадський бюджет — це один із напрямів муніципальної платформи Соціально активний громадянин. Будь-який небайдужий житель може створити проєкт вартістю від 200 000₴ і розмістити його на сайті.

 

Якщо 50 людей підтримають його своїм підписом, то він буде опублікований для голосування на сайті, де одесити можуть його підтримати. Проєкти-переможці реалізують за рахунок міського бюджету.

 

Олександра Ковальчук​, заступниця директора ​Одеського художнього музею так коментує появу «Кордонів сонця»: 

 

Я вважаю, що коли в місті-мільйоннику не виникає щороку хоча б два нових творів мистецтва в публічному просторі від нині живих художників, то це відштовхує розвиток на «ринку міст».

 

Пригнічує, коли проєкти, які реалізуються містом в публічному просторі, носять, як правило, або розважальний характер, або якийсь бюрократичний, як скульптури Шевченка або ще якихось історичних постатей. Поява саме цієї скульптури — вихід на більш високий рівень якості і значення результатів для міста.

 

Я не прихильниця Савченка, але ця скульптура в рази важливіша, ніж, при всій повазі, «12 Стілец» на Дерибасівській. Він не викликає у людей бажання діалогу. А в таких дискусіях, як навколо цієї скульптури, ми замислюємося, яким хочемо бачити наше місто. 

 

А скульптура дійсно викликала обговорення. Соцмережі розділилися на тих, хто не розуміє об'єкт, і тих, хто активно незадоволений такою реакцією. Але сучасне мистецтво і його образи створюють діалогову зону. Воно не завжди має на меті прикрасити простір, нерідко навпаки — ставить питання, не даючи чітких відповідей.


Цим воно забезпечує свободу перебування у полі його сприйняття. А ця свобода стимулює активну реакцію і обговорення, як і суперечки, в яких зазвичай народжується істина. 

 

До того ж дивні арт-об'єкти є і в інших містах. Наприклад, дзеркальна капля Аніша Капура в Чикаго, немовлята на телевежі в Празі, «Зв'язок» в Зальцбурзі. Та й в Одесі це не перша не зовсім зрозуміла скульптура. Взяти ті ж пластмасові квіти в Аркадії або «Древо спорту» від Роми Громова.

 





Мистецтво потрохи виходить за межі музеїв та виставок у публічний простір. І поки рясніють заголовки, воно продовжує бути незрозумілим і викликати питання і обговорення. На те воно і мистецтво.

 

 

Людина до певних нових видів творчості адаптується поступово. Змінюється ментальність сучасної людини.

 

— Сергій Савченко 

 

 

Фото:

Фото скульптури — Думская, Маяк

Фото Савченко та його майстерня — надані художником, Думская

Клауд-гейт — Niklas Hellerstedt

Древо спорту — Думская

Квіти в Аркадії — Станіслав Кінка

 


Катерина Харченко